українська версія english version deutsche version історія | подорожі містом | ретро-виставка | художній музей | поезія затишних вулиць | відпочинок, сервіс, бізнес | мапа міста | подорож Закарпаттям | книги про Ужгород | слайд-шоу (всі фото з галереї) | автори

Площа Жупанатська


Вище альпінарію - колишній будинок жупанату, споруджений 1809 року в стилі раннього класицизму, де колись розташовувались адміністративні служби Ужанського комітату (жупи). На фронтоні міститься герб комітату - чоловік з трьома колосками в одній руці і трьома жолудями в іншій. Емблема символізує родючість і лісистість Ужанської долини. Біля жупанату у 1890 році встановлено перші в місті 12 гасових ліхтарів, 1902 - електричні. Зараз тут художній музей, де зберігається понад 2000 творів живопису, графіки і скульптури. Тут найповніша колекція робіт закарпатських авторів Мункачі, Ревеса, Ерделі, Бокшая, Свиди, Шолтеса, Кашшая, Глюка, Коцки, Гарапка, Контратовича, Грабара та інших.

Через дорогу від колишнього жупанату бачимо будову загальноосвітньої школи №4, збудованої в стилі англійських маєтків. В її палісаднику - сторічний екземпляр тиса ягідного. Від неї дорога стрімко зривається вниз, до центрального ринку. Архітектура Жупанатської площі складалася віками без якогось єдиного плану. Площа асиметрична, розташована на схилі пагорба. Хоч її будівлі належать до різних епох, в цілому вони творять гармонійний ансамбль.

Вище жупанату - реформатська (кальвіністська) церква, увінчана восьмикутною булавою. Вона має цікаву передісторію. Ще 1546 року в Ужгороді відбулося найперше зібрання протестантської громади. У 1589 році проповідником призначили Павла Мішкольці з повним забезпеченням за рахунок фортеці, міста і общини. У ХVII столітті розгорілася жорстка боротьба між реформатами і католиками, що скінчилася перенесенням реформатського приходу на початку ХVIII століття до Радванки, де Адам Хорват-Павловецький віддав для його потреб свій маєток. Тільки у 1767 році проповідник Емеріх Дьєрді відновив громаду і в Ужгороді. З 1789 року імператор Йосиф ІІ дозволив збудувати нову церкву. 12 червня 1792 року місто отримало розпорядження виділити реформатам дві ділянки. 16 травня 1793 року закладено перший камінь нового храму. Храм у псевдоготичному стилі було завершено 1796 року і освячено душпастирем Юрієм Гедером.